Шовкографія — це спосіб друку, за якого фарбу продавлюють на виріб крізь трафаретну сітку, і для кожного кольору готують окремий трафарет. Її обирають для тиражу з логотипом чи написом у кількох кольорах, особливо коли потрібен точний фірмовий колір. Для однієї футболки чи фотографії краще підійде інший метод.
Кожен принт у шовкографії починається з трафарету, звідси й друга назва методу: шовкотрафаретний друк. Сітку в рамці вкривають фотоемульсією й засвічують ультрафіолетом за макетом. Незасвічені ділянки вимивають водою, і в сітці лишаються відкриті місця точно за формою зображення.
Потім виріб закріплюють на карусельному верстаті, де по колу стоять трафарети під різні кольори. Ракель, тобто широкий шпатель, протягує фарбу по сітці й продавлює її крізь відкриті ділянки на тканину. Кольори наносять по черзі, кожен своїм трафаретом, а готовий принт сушать у тунельній сушарці.
У цьому і полягає головна особливість методу: найбільше роботи займає підготовка трафаретів, які створюють один раз для всього тиражу. Тому чим більший тираж, тим вигідніше розподіляються витрати на кожен виріб.
Це метод для тиражів: на одну-дві речі його не запускають, бо підготовка трафаретів не окупається. На маленькому замовленні вся ця робота лягає на кілька виробів, і принт виходить невиправдано дорогим. На великому тиражі вона розподіляється між усіма виробами, і друк на кожній речі помітно дешевшає.
На вартість впливає й кількість кольорів. Кожен колір потребує власного трафарету й тож логотип в один-два кольори обійдеться дешевше за барвисту ілюстрацію. Оптимально тримати макет у межах шести кольорів.
Коли потрібна одна футболка на подарунок чи кілька штук для команди, варто дивитися на інші методи: DTF-друк, прямий цифровий друк або термоперенесення. Трафарети їм не потрібні, тому замовлення з однієї речі для них — звична справа.
Головна перевага методу — точний колір. Лише шовкографія дає підбір фарби за системою Pantone, тобто за стандартизованою палітрою, якою бренди описують свої фірмові кольори. В інших методах колір наближений, і для звірки роблять кольоропробу. Для корпоративного мерчу, де логотип має збігатися з брендбуком, це часто стає вирішальним аргументом.
Решта сильних сторін стосується фактури й спецефектів:
Шовкографія не підходить для фотографій і плавних градієнтів: класичний трафарет таких переходів не дає. Портрет, пейзаж чи ілюстрацію з м'якими тінями краще друкувати повноколірними методами, як-от DTF або прямим цифровим друком.
Друге обмеження стосується комфорту. Такий принт відчувається на дотик, а за щільного шару фарби тканина в зоні друку стає товстішою й гірше пропускає повітря. На невеликому логотипі це не є проблемою, а на суцільній заливці на всю спину це вже може бути помітно. Якщо дизайн передбачає велику площу нанесення, це варто обговорити до друку.
І третє: макет треба остаточно погодити до запуску тиражу. Трафарети виготовляють саме з нього, тож пізня правка означає нові трафарети.
Цей метод доречний, коли збігаються кілька умов:
Якщо умови відрізняються, можна розглянути інші технології. Наприклад, для однієї речі або фото беріть DTF чи прямий цифровий друк. Світловідбивний, голографічний або оксамитовий напис зробить термоперенесення: спеціальні плівки дають фактури, яких інші методи не мають. Прапор ііз синтетики, де зображення вкриває весь виріб, друкують сублімацією. А логотипу на поло чи кепці, який має виглядати солідно й служити довго, найкраще пасує вишивка на одязі.
Менеджер Maikoff підкаже метод під ваше зображення й тираж, а макет у складі замовлення підготують безкоштовно. Замовникам із Києва зручно забрати готовий тираж самовивозом із шоуруму на Подолі.
Правила догляду тут ті самі, що й для інших методів друку: прати виріб навиворіт у делікатному режимі до 30 °C, з віджимом до 700 об/хв, без відбілювачів і пральних капсул. Прасувати теж треба навиворіт, не торкаючись праскою зображення. Принт найчастіше псується через неправильне прання. Серед методів нанесення на одяг помітно стійкіша за друк лише вишивка.